Як спілкуватися з викладачем

Крім елементарних правил (охайний вигляд, спокійні кольори в одязі, легкий макіяж тощо) при спілкуванні з викладачем зверніть увагу на свій голос. Як відомо, інколи значно важливіше не те, що людина говорить, а як говорить.

Психологи виявили основні емоційні ре­акції людини на різні варіанти висоти та тембру голосу співрозмовника.

Високий та дзвінкий голос асоціюється не тільки з юністю, енергійністю, але й незрі­лістю та відсутністю досвіду. Крім того, про­низливий високий звук на рівні підсвідомості сприймається як сигнал тривоги. А тому мо­же викликати у слухача почуття дискомфор­ту, нервовість, навіть роздратування.

Низький голос, навпаки, асоціюється з самодостатністю, впевненістю, інтелектом. У поєднанні з правильно підібраними тем­пом та інтонацією такий голос стане своєрідною запорукою успішної відповіді.

Важливим є темп розповіді. Розмовляю­чи надто швидко, ми не даємо слухачу можливості до кінця сприйняти фразу, і він виму­шений постійно “наздоганяти“ наступну. Так дійсно можна наговорити абичого і за­плутати, але, частіше за все, така відповідь відразу наводить на думку, що студент недостатньо підготовлений. Вас все-одно зу­пинять і почнуть задавати конкретніші пи­тання, а відтак можуть зачепити небажані Вам моменти, які при самостійній роз­повіді можна було б обійти.

Повільна мова також дратує: все і так уже зрозуміло, а Ви тільки збираєтесь закінчува­ти фразу.

Важливо вміти чітко формулювати думку, яку Ви хочете донести до слухача. Це позба­вить від “мичання“ в паузах між смислови­ми відрізками розповіді та зменшить ризик застрягти на півслові.

Для того, щоб привернути увагу слухача до себе, спробуйте дещо понизити голос, зробити його грудним та приємним. Не слід говоритись занадто тихо – невже Ви настільки боїтеся співрозмовника? Але й кричати не варто. А головне: говоріть не так, як Вам зручно, а так, щоб слухачеві було легко сприймати.